Технологія критичного мислення

Критичне мислення - це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприймання власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших. У процесі критичного мислення людина "суворо оцінює свої і чужі думки, виявляє наявні в них сильні і слабкі сторони, не приймає за істину кожну виниклу в неї здогадку, гіпотезу, а намагається довести її істинність". Оскільки лише те, що самостійно продумане і осмислене учнями, стає їх переконаннями. ОСНОВНІ ЕТАПИ УРОКУ В ТЕХНОЛОГІЇ  КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ 1.  Розминка. Замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Головна функція — створення сприятливого психологічного клімату на уроці. Актуальність етапу. Позитивний психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, психологічному розвантаженню учнів. 2.   Обґрунтування навчання. Етап передбачає постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому. Актуальність етапу. Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них, чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці. 3.   Актуалізація. Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають». На цьому етапі відтворюються знання, вміння, потрібні для наступних етапів уроку, встановлюється рівень досягнень з теми. Актуальність етапу. Оскільки знання, пов'язані з досвідом учня, запам'ятовуються краще та швидше, то створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань, і за цих умов підвищується роль учня на уроці. 4.   Усвідомлення змісту. На цьому етапі учень знайомиться з новою інформацією, аналізує, визначає особисте її розуміння, вчитель має найменший вплив на учня. Актуальність етапу. Етап передбачає розвиток уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве, формування компетентності учнів з предмета. 5.   Рефлексія. Учень стає власником ідеї, інформації, знань, отримує можливість використання та обміну знаннями з іншими учнями, дає оцінку та самооцінку  діяльності. Актуальність етапу. Етап передбачає усвідомлення того, що було зроблено на уроці, демонстрацію знань та того, як можна застосувати знання, можливість замислитись над підвищенням якості роботи. МЕТОДИ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ В СТРУКТУРІ УРОКІВ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ Методи навчання математики можна впорядкувати таким чином: 1)  активізація уваги школярів; 2)   вивчення нового матеріалу; 3)   закріплення знань; 4)   навчання розв'язування задач та вправ. Розглянемо конкретні види методів навчання математики та їх відповідність етапам уроку критичного мислення. 1. Методи активізації уваги школярів    (мотивація; збудження інтересу; створення проблемних ситуацій; стимулювання). Мотивація - це такий спосіб навчання, під час якого формуються або активізуються дійові мотиви діяльності, учні переконуються, що все,що вивчається, є для них корисним і необхідним. Мотив - внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета, що спонукає людину до діяльності. Мотиви вивчення математики: -  розвиток загальної культури; -  використання у практичній діяльності; -   продовження навчання; - успішне виконання контрольних робіт, домашніх завдань, державної підсумкової атестації, завдань незалежного зовнішнього тестування; -  вивчення наступних тем; -  між предметні зв'язки; -  розвиток розумових здібностей; -  внутрішня мотивація кожного учня. Метод збудження інтересів - це такий спосіб навчання, що супроводжується позитивними емоціями, цікавістю до навчання та призводить до зосередження уваги, сприяє формуванню і розвитку пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес, розширюючись та поглиблюючись, зазвичай призводить до розвитку глибинних інтересів людини до певної галузі. Приклади використання методу збудження інтересу: -  повідомлення про щось несподіване, незвичайне для учнів; -  використання цікавих задач та вдалих прикладів; -  звернення до досвіду учнів; -  розгадування та складання математичних кросвордів; -  участь учнів у позакласних заходах з математики; -  використання висловлювань відомих людей про математику; -  залучення учнів до проведення та аналізу уроків тощо. Метод проблемних ситуацій передбачає створення проблемної ситуації перед вивченням теорем, правил, властивостей у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розглядання потрібно небагато часу;сприяє приверненню уваги учнів до розв'язання проблеми, а, отже, і до теми, що вивчається. Метод стимулювання передбачає заохочення, створення почуття натхнення, авансування навчальної діяльності учня. Прийоми стимулювання: високі оцінки, похвала перед класом, подяка батькам тощо. 2. Методи вивчення, нового матеріалу. Заучування буває неусвідомленим та усвідомленим. Щоб навчити заучувати матеріал усвідомлено, необхідно пропонувати учням: -  наводити власні приклади, креслення, позначення; -  виділяти ключові слова у тексті; -  придумувати асоціації для запам'ятовування; -  складати алгоритми, схеми. Метод доцільних задач. Вивчення нового матеріалу починається з розв'язування спеціально підібраної задачі, яка підводить до теми. Метод дозволяє краще зрозуміти мету уроку, вдало провести мотивацію, полегшити вивчення матеріалу, уникнути формалізму в знаннях, забезпечити розуміння корисності матеріалу,  підбити підсумки уроку. Конкретно-індуктивний метод - метод переходу від конкретних прикладів до абстрактної теорії. Забезпечує: краще усвідомлення та засвоєння матеріалу; сприяння активізації роботи учнів; необхідність пов'язати навчання із життям; можливість подати будь-яку математичну істину в більш доступній формі; можливість бачити в математиці засіб для пізнання навколишнього світу; співвіднесення теоретичних знань з практикою. Абстрактно-дедуктивний метод - метод навчання, під час якого спочатку формулюється загальне означення, правило чи теорема, доводяться твердження, а вже потім наводяться конкретні приклади, розглядаються окремі випадки. Метод забезпечує: ілюстрацію важливості теоретичних знань для будь-якої діяльності; розвиток уміння працювати з інформацією; всебічне вивчення проблеми; розуміння та усвідомлення інформації; аналіз та критичне ставлення до інформації. Сократичний метод - метод навчання, при якому вчитель за допомогою навідних запитань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків, а якщо на деякі запитання учні відповідають неправильно, то за допомогою інших питань вчитель переконує їх в абсурдності таких відповідей. Характеристика сократичного методу: -   сприяє розвитку критичного мислення; -   містить зачатки дослідження; -   активізує творчі здібності учнів; -   формує адекватне ставлення до критики; -   передбачає швидке знаходження прикладів, контр прикладів, вдало сформульованих навідних запитань з боку вчителя та учнів; -  розвиває вміння використовувати власний досвід; -  розвиває культуру математичної мови. Евристичний метод - метод навчання, при якому перед учнями ставиться питання, заслуховуються відповіді, а вчитель може уточнювати відповіді, на деякі запитання відповідати сам, робити деякі пояснення. Характеристика методу: -  містить елементи сократичного методу; -  містить елементи «відкриття», протікає порівняно швидко; -   надає зразки правильних лаконічних відповідей на запитання; -   забезпечує співробітництво учнів, учителя та учнів; формує почуття поваги до чужої праці. Дослідницький метод. Учням пропонується самостійно «відкрити» теореми, закономірності, формули або перед учнями ставляться окремі питання та проблеми, що потребують досліджень. Характеристика дослідницького методу: -  найбільш точно відповідає етапу уроку критичного мислення-усвідомлення змісту; -  розвиває вміння працювати самостійно; -  забезпечує активність учня; -  стимулює пізнавальну активність; -  забезпечує співробітництво, роботу в парах та групах; -  сприяє організації власних прийомів діяльності. Проскриптивний метод - метод, при якому виклад матеріалу супроводжується порівняно повними словесними або символічними записами. Під час використання даного методу надаються зразки оформлення завдань;забезпечується чітке встановлення причинно-наслідкових зв'язків між етапами доведення чи розв'язання;розвивається культура математичної мови. Інскриптивний метод - такий метод, при якому виклад матеріалу не супроводжується детальними математичними записами(допускаються короткі записи,замальовки, опорні сигнали). Під час використання цього методу витрачається менше часу, що дає можливість приділити більше уваги основним моментам доведення; реалізується творчий потенціал учнів, розуміння та усвідомлення інформації. З.Методи закріплення знань. Метод супровідного закріплення передбачає органічне поєднання закріплення із засвоєнням матеріалу з перших хвилин вивчення. Формулювання означень, правил, аксіом, виведення формул, розв'язування опорних задач, доведення теорем бажано повторити, обговорити, опрацювати відразу після їх викладення. Метод повторення передбачає повернення до раніше вивченого матеріалу з метою його закріплення, поглиблення та систематизації. Повторення може бути епізодичним та систематичним. Даний метод зручно поєднувати з такими стратегіями формування та розвитку критичного мислення, як «Використання ключових слів», «Таблиці порівнянь ». Це дає можливість під час повторення розвивати вміння виділяти головне, суттєве; систематизувати знання; створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації. Метод вправ передбачає вдосконалення певного вміння в процесі виконання якомога більшої кількості вправ. Тренувальні вправи можна поєднувати з грою, груповою роботою, самоперевіркою, самооцінкою. 4.Методи навчання розв'язування задач і вправ. Метод наслідування - це спосіб організації діяльності, при якому учні наслідують дію вчителя, це метод вироблення найпростіших умінь, необхідна сходинка на шляху до творчості. Метод спроб та помилок найчастіше використовується для пошуку плану розв'язання задачі; належить до творчих методів навчання. Завдання вчителя - організувати роботу так, щоб кожен учень мав змогу висловити свою думку, висунути гіпотезу, брати позицію щодо раціональності розв'язання, міг звернутися по допомогу до вчителя чи інших учнів (можна застосувати такі стратегії формування та розвитку критичного мислення: « Взаємонавчання », «Обери позицію», «Робота в парах»). Метод поступового ускладнення: під час вивчення певної теми учням спочатку пропонуються прості та неважкі типові задачі, а з часом задачі поступово ускладнюються. Метод дає змогу: -    вдосконалювати вміння обчислюваним та встановлювати функціональні залежності між величинами; -  розвивати швидкість і гнучкість мислення; -  формувати навички оперування з величинами та числами; -  підготуватись до розв'язування більш складних задач; -  створити умови для успішного навчання; -  розвивати культуру математичної мови; -  проілюструвати учневі постійне його вдосконалення протягом вивчення теми. Метод евристичних наставлянь, під час пошуку плану розв'язання важкої задачі учням пропонують систему наставлянь чи навідних запитань. «Мета системи наставлянь та навідних питань має подвійну суть: перша - допомогти учневі розв'язати саме дану задачу; друга - настільки розвинути здібності учня, щоб у майбутньому він зміг розв'язувати задачі самостійно», - зазначав Д. Пойа у своїй книзі «Как решать задачу». Для навчання розв'язування нетипових задач даний метод дуже ефективний.